Щоб жити між своїми
Часом автор не приховує свого роздратування, як він зазначає, «українською терплячістю, яка межує з дурістю». Ігнорування багатющого польського досвіду на тлі свідомого узалежнення України від Росії провокує автора на відверто знущальну, саркастичну пропозицію:
«Брати–кролики, не робіть у шаровари, – є вихід! Тобто – вхід. Вхід до складу США! Входимо, як їхній 51–ий штат. Тільки не Юта і не Огайо, а, скажімо, Юкрайо. Входимо і край! Юкрайо звучить цілком іміджово, бо приголосних на одну менше ніж у рідній назві, а отже, голосніше. А ми полюбляємо голосити. І галасувати. А також голосувати. Проголосував? Тепер мовчи і дивись телевізор…
А що наше керівництво сидітиме з іншого боку земної кулі, так воно ще й краще. Час від часу викликатимуть начальство нашого штату до їхнього (Вашого) Вашингтона на килим для розгляду в комісіях Конгресу з питань корупції і боротьби із злочинністю. Досвід маємо, як і досвідчених у цій справі. Можемо передати і той, і тих»…
Цілком очевидним є прагнення автора заохотити українського читача до самоповаги, до піднесення з колін, розвитку свідомості й національно–патріотичних переконань, унезалежнення від плюндруючого, деморалізуючого, підступного впливу Москви, яка завжди сприймала і продовжує сприймати Україну, як колонію.
У книзі «Кучмізм і кучмономіка. Частина друга: Рука Москви в Україні» (2006 р.), оцінюючи динаміку широкого спектру подій і екстраполюючи тенденції у стосунках між Києвом і Москвою (зокрема й деякі елементи відносин між відомими особами українського і російського політичного бомонду та їх біографій), автор дійшов висновку, що нинішня ситуація може стати точкою повороту і небезпечних змін – якщо не курсу, то загрозливих подій на шляху України до справжньої, повної незалежності.
Книга починається досить характерним для позиції автора вступом:
«Коли вже (і якщо) ми говоримо про незалежність, то завжди треба пояснити: незалежність від кого? Бо незалежність – сама по собі – не існує. У даному випадку йдеться про незалежність від Росії, яка саме цієї незалежності України у жодному варіанті розвитку подій не передбачає».
В анотацію до книжки автор виносить факти очевидні і, на жаль, тривалі:
|
