Бог спочивав у серці…
Бог спочивав у серці
й всесвіт,
проте всесвіт згасав,
повільно
перетворюючись в пісню
Розуму Його,
в найнижчу із зірок.
Оповідаю вам велике здивування,
майстри Еллади:
не варто піклуватися про побут,
що вислизає з рук.
Є дійсна Красота,
прихована по-під живою кров’ю.
Шматочок хліба є реальнішим
ніж всесвіт,
наповнений і побутом, і Словом
пісня, котра як море заливає
імла від сонця
виганяння Бога.
|
Святвечір Великодня 1966
Є така Ніч,
коли в молитвах
над могилою Твоєю,
ми найміцніше почуваємось, як Церква –
ніч боротьби,
яку ведуть в нас розпач і надія:
ця боротьба
ще накладається
на всі протистояння,
наповнює їх всі до глибини
(і всі вони – чи вже втрачають сенс?
чи саме зараз його набирають?).
Обряд землі
цієї Ночі досягає
свого початку.
Тисячу літ, як одна Ніч.
В молитвах
над могилою Твоєю.
|
Якщо любов…
Якщо любов найбільша – в простоті,
а прагнення – у тузі найпростіше,
тоді не дивина, що прагнув Бог,
щоб прийняли Його до серця найпростіші,
ті, котрі мають вибілену душу,
а для любові не знаходять слів.
Коли Він Сам нас покохав
та простотою зчарував й убозтвом,
бідністю і сіном –
Тоді Дитину брала Мати,
і колисала Його на руках
та ніжки Йому окутувала
своїм плащем.
О диво, диво, диво!
Коли я Бога захищаю людяністю,
стаю захищений любов’ю, що від Нього;
захищений стражданнями Його.
|
Strona: [1] | [2] | [3] | [4] | [5] | [6]
|