Przygotujmy się!

Nie narzekajmy na epokę nieudolną,
w której za wiele jest rozłamań i roztrzaskań,
i śmierci, co zamienia twarz na maskę,
i stawi kropkę w końcu doli i niedoli.

Nie narzekajmy na Przedwiecznego zamiary,
których na tym padole płaczu nie widzimy,
a więc nie śpieszmy krytykować Jego Imię
ani w języku, ani w żadnej innej gwarze.

Nie narzekajmy również na śmierć, jako taką,
która prowadzi w świat zmysłowych cieni,
gdzie po ofierze i przeistoczeniu
radosna dusza do wieczności leci ptakiem.

Otóż dziękujmy Bogu każdego poranka
i przygotujmy się do miłego zaśnięcia.
Śmierć jest otuchą bowiem i błogosłowieństwem;
gdzie mamy upaść, przygotujmy sianko.

Автор читає вірші під час чергової зустрічі зі своєю Хрещеною Матір’ю
сестрою Люциною – Кармелітанкою.

Приготуймося!

Не нарікаймо на часи в своїй юдолі,
багаті на руїни й протиріччя,
і смерть, що робить масками обличчя
і ставить крапку в кінці долі і недолі.

Не нарікаймо на Всевишнього, нечемні,
на все, що творить Він в житті земнім незримо.
Його критикувати не спішімо
ані в розмові, ані в думці потаємній.

Не нарікаймо і на смерть – життя частину,
що наші тіні у нові проводить житла,
де є і жертва, й воскресіння світле,
де пташкою душа у вічність лине.

Отож щоденно Богу дякуймо уклінно
і приготуймося до тихого успіння.
Cмерть – це полегшення й благословіння;
де маєм впасти – підстелімо сіно…

(Український переклад Сергія Цушка)