Передмова до українського видання
Вихід цієї книги українською мовою — це, без жодного перебільшення, дивовижна, надзвичайна подія в читацькому просторі. Дивовижна за своїм змістом ця книга, яка впродовж короткого часу вже п’ять разів перевидавалася у Польщі, на батьківщині Автора.
Дивовижна й пані Автор цієї книги, доктор психології й психіатрії, мати чотирьох дітей і «співмати» тисяч дітей, збережених нею для народження.
Доктор Ванда Пултавска відома кожному мешканцю Польщі своєю самовідданою працею на ниві просвітництва, зокрема у сфері побудови добрих і щасливих стосунків у родинах. Пані Ванда допомагає розв’язувати проблеми родин на фундаменті високої духовності, християнської моралі й раціональної організації життя.
Ця книга надзвичайно потрібна в Україні всім, а передусім — жінкам і чоловікам, котрі хочуть створити щасливе подружжя, батькам, котрі прагнуть добре підготувати своїх дітей і уберегти їх од глупоти, а особливо потрібна молоді, яка не дуже вміє відрізняти грішне од праведного, а тому нерідко торує собі дорогу до нещастя.
Численні реальні випадки і діалоги, що їх наводить в цій книзі шановна пані Автор, взято нею з її особистої лікарської практики і вони дуже корисні для нас своєю ненав’язливою повчальністю.
Зрештою, пані доктор не повчає, а лише розповідає нам про те, як вона знаходила вихід у різноманітних непростих ситуаціях, допомагаючи людям, котрі приходять до неї тоді, коли вже ніхто не може їм допомогти.
Одним із головних напрямків діяльності Ванди Пултавскої є збереження життя ненароджених дітей. І хоча в книзі відображено події в Польщі, досвід наших братів за Бугом може бути дуже корисним для України, чисельність населення якої впродовж двадцяти років зменшилась на майже 8 мільйонів осіб.
Чи кожен чоловік в Україні усвідомлює, що головну, найважливішу, найгуманнішу і найвідповідальнішу функцію на землі — творення людства — виконують жінки?
Молодь дуже завчасно починає цікавитись статевими стосунками, причому, переважно (якщо не винятково) з точки зору емоційних вражень, приємності зближення, а не наслідками і не відповідальністю, яка є невід’ємним елементом зближення.
Ще у червні 2008 року в УНІАН за підтримки Благодійного Фонду «Розвиток України» було проведено конференцію «круглого столу» на тему «Аборт — виправдане право на вбивство. Як зупинити масове винищення ненароджених українців?»
Громадськість та медики стверджують, що Україна перебуває серед п’ятірки світових лідерів за кількістю абортів. Фахівці наголошують на тому, що явище стало масовим.
За офіційною статистикою щорічна кількість абортів в Україні становить близько 300 000, тоді як громадські організації заявляють, що фактично цей показник є, як мінімум, вдвічі більшим. Дехто з виступаючих на згаданій вище конференції «круглого столу» навіть заявляв, що впродовж майже 20 років Незалежності в Україні здійснено 20 мільйонів абортів.
Але якщо навіть прийняти на віру половину цієї цифри, то 500 000 абортів щорічно — це війна; війна, в якій жертвами стають ні в чому не винні діти.
А отже не якісь вороги, а самі громадяни України, власними руками здійснюючи не менше півмільйона абортів щорічно, ведуть війну проти власного народу.
Разом із тим, лікарі стурбовані випадками смерті жінок внаслідок абортів, а також кажуть, що досі мало уваги приділяється проблемі реабілітації жінок після переривання вагітності.
|
