Не буденна подія

На дорозі до НАТО 

треба спочатку провести «круглий стіл», 

а потім ще люстрацію

Це лише один з кількох дуже важливих висновків, який можна було зробити з унікальної пресової конференції чотирьох Надзвичайних і Повноважних Послів в Україні, представників країн-членів «Вишеградської Четвірки»: Словаччини – Урбана Руснака, Польщі – Яцека Ключковського, Угорщини – Андраша Баршоня, Чехії – Ярослава Башти.

Організатор конференції, директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів запропонував до уваги присутніх журналістів три принципові питання: Якими є євроатлантичні перспективи України? Про що свідчить досвід членства в НАТО? Чи існує альтернатива НАТО?
Ці питання особливо актуальні цього року з приводу трьох великих ювілеїв: 70’ річниці від початку Другої Світової війни (яка, як відомо, була розпочата звірським нападом гітлерівських і сталінських військ з обох сторін на Польщу), 60’ річниці створення Північно-Атлантичного пакту (НАТО) і 20’ річниці мирних національно-демократичних революцій у країнах Центральної та Східної Європи, з усуненням від влади їх комуністичних урядів.
На початку конференції кожен з Послів коротко висвітлив головні моменти інтеграції своєї країни до відповідних структур НАТО і ЄС, а також сьогоднішню ситуацію з точки зору оцінок громадської думки з цього приводу. 
На цьому тлі пан Посол Яцек Ключковскі мав чудову нагоду пишатися тим, що цього року, крім зазначеного вище (і дуже символічного щодо динаміки подій) ювілею «70–60–20», Польща якраз у ці весняні дні святкує 10’ річницю вступу до НАТО і 5’ річницю вступу до ЄС.
Яцек Ключковскі: «Двадцять років тому відбулася історична конференція «круглого столу». Ті дискусії започаткували процес політичної і економічної трансформації суспільства в нашій країні. І тому для нас, Поляків, цей особливий ювілей є нагодою щоб підвести критичний підсумок нашого доробку – чого ми досягли і зробити відповідні висновки: що вдалося, а що вимагає корективів.
Вважаю, що висновок критичного перегляду цих двадцяти років є для нас дуже позитивним. А серед позитивів, якими насправді можемо пишатися, перед усім маємо відзначити наш вступ до НАТО і ЄС.
Підготовка і втуп до цих структур виявилася для нас відчутною підтримкою не лише у справі позитивного реформування Польщі у багатьох напрямках практичного вдосконалення і кращої організації життя, а й в політичному зближенні з іншими країнами Європи».
Андраш Баршонь: «Двадцять років тому, подібно як у Польщі, у нас в Угорщині також відбулися засідання «круглого столу» і од того моменту почалися позитивні зміни. І подібним чином, як у Польщі, відбувалася наша підготовка і вступ до європейських і євроатлантичних структур.
Відбувалися подібним чином тому, що маємо з Польщею подібний досвід розвитку в умовах демократії 1930-х передвоєнних років, а потім – досвід відомих післявоєнних деформацій.
І тому ми, так само як Польща, вважаємо, що безпека нашої країни залежить від безпеки наших сусідів. Тому також підтримуємо прагнення України у напрямку об’єднаної Європи.
Але, щоб ці прагнення були реалізовані, ви повинні найперше знайти порозуміння між різними групами у своєму суспільстві».
Ярослав Башта: «Впродовж минулих років ми пройшли подібним шляхом, про що розповіли мої колеги-посли. Двадцять років тому наш народ ще добре пам’ятав про перебування совєцьких військ у Чехії і тому вступ до НАТО був для нас найбільшим прагненням.
І тому нині ми також зацікавлені у подальшому розширенні сфери стабільності і безпеки в Європі настільки, наскільки це є можливим. І в цьому сенсі слід розуміти наші побажання щодо України».
Під час прес-конференції не бракувало й запитань вочевидь провокаційних, як от наприклад, такого собі «вискоку» одного з журналістів, котрий свій довжелезний монолог закінчив словами: «Вчора відомий дипломат із колишньої Югославії заявив, що НАТО – це агресивна організація і від неї можна чекати чого завгодно. Як панове Посли вважають, чи в такому випадку Україні варто вступати до цієї організації?»
Урбан Руснак: «Ми не уповноважені давати поради Україні. Натомість можемо поділитися власним досвідом, результати якого є очевидними і безсумнівно позитивними. Саме для цього нас запрошено взяти участь у цій конференції.
А щодо ролі НАТО в сучасному світі, то треба визнати, що саме країни Альянсу створили в Європі сферу стабільності, демократії й добробуту. На яскравому прикладі нашої Словаччини бачимо, що цей добробут послідовно поширюється на кожну країну, яка вступає до НАТО.
Тому ми, по-сусідськи щиро, зичимо Україні також вступити до цієї сфери стабільності й добробуту».
Питань було багато, а відповіді – докладними, вичерпними, а головне – інформативними.
Наприклад, Чехія, після вступу до НАТО скоротила своє військо з 100 до 30 тисяч осіб, а також, як кожна інша країна Альянсу, отримали відповідну спеціалізацію в складі НАТО. Нині Чехія відповідає за удосконалення протихімічної і протибактеріологічної оборони країн НАТО, а також несе службу в охороні неба над країнами Балтії.
Ярослав Башта: «Йдеться про очевидні речі. Загрози безпеці, як відомо, існують. А надійно захистити себе, наприклад нам, країні з 10 мільйонами населення, не є реальним. Тоді поставимо питання: Яка може бути альтернатива НАТО? Наразі ані ми, ані наші колеги у центрі Європи не бачимо такої альтернативи».
Урбан Руснак: «Вступ до НАТО – це питання не зовнішньополітичне, а виключно внутрішньополітичне. Якщо хочемо жити, як вільне, суверенне і демократичне суспільство, ми повинні опанувати досвід об’єднаної Європи. Адже є цілком очевидним, що вступ до НАТО дає можливість запровадити демократичний порядок і вищий рівень добробуту громадян».
Яцек Ключковскі: «Досягнення демократичного порядку і вищого рівня добробуту громадян є результатом певної суспільної активності.
Для нас, Поляків, дуже оптимістичним знаком свого часу був славетний Народний Рух України, який накреслив європейські перспективи для українського народу».
Андраш Баршонь: «Найважливішим завжди є те, чи населення готове підтримати активістів-патріотів, котрі прагнуть реалізувати і зміцнити незалежність своєї країни».
Журналістка російської агенції «Інтерфакс-Україна» попросила прокоментувати інформацію (а фактично стверджувала у своєму запитанні) про те, що НАТО вже перестала бути міцною організацією і потребує реформування.
Урбан Руснак: «НАТО, од моменту свого створення, постійно перебуває в процесі послідовного реформування, позаяк постійно змінюється ситуація у світі, в Європі, у свідомості людей, а особливо – намагання правлячих еліт.
Нові загрози, такі як тероризм, кібернетичні атаки, інформаційні війни тощо вимагають реформування НАТО».
Андраш Баршонь: «НАТО перебуває у постійному реформуванні. Але все, що відбувається в НАТО, виконується у чіткій відповідності до Вашингтонського Договору з 1949 року. Незмінність цього документу впродовж 60 років свідчить про досконалість документального обґрунтування цієї організації. 
Багато хто просто не хоче розуміти того, як працює Альянс. Треба спочатку хоча б прочитати цей Договір».
Як на підтвердження цих слів, Ілько Кучерів оголошує питання до Посла Польщі, отримане з мережі Інтернету, де також прямоефірно транслюється ця прес-конференція: «У Польщі проведено люстрацію відомих особистостей. Чи це правда, що Лєх Валенса є агентом КГБ?»
Яцек Ключковскі: «Пан Президент Лєх Валенса – це наш національний герой. Плітки і різноманітні інсинуації тут не мають обґрунтування, тому що проведені Інститутом Національної Пам’яті (IPN) спеціальні дослідження не дають жодних підстав для сумнівів у тому, що Лєх Валенса є людиною бездоганної репутації.
У кожній країні люстрація відбувається по-своєму, бо це залежить від поставленої мети люстрації. Наприклад, люстрація в Польщі мала на меті усунути комуністів від влади. Причому, люстрація в нашій країні не є обов’язком всіх громадян. Натомість для осіб, котрі претендують на будь-яку посаду державного службовця – ця процедура є обов’язковою.
Якщо певний кандидат визнає про свої зв’язки зі спеціальними службами, а також дасть необхідні пояснення з цього приводу, то може бути прийнятий на відповідну посаду. Але якщо збрехав – не пройде. І тоді факт його брехні буде опублікований на підставі документів IPN».
Як зазначили з цього приводу посли Угорщини і Чехії, варіанти проведення люстрації в їх країнах дещо відрізнялися од польського. В Угорщині цим займався спеціальний суд, а чеський закон з 1991 року забороняє прийняття на державну службу колишніх комуністичних діячів і працівників служби безпеки. А в 1999 році цей закон був уточнений з врахуванням певних вимог згідно із стандартами НАТО.
Незалежно від особливостей проведення, люстрація виявилася в кожній країні ефективним знаряддям безболісної для суспільства селекції керівних кадрів. Селекції на підставі моральності й відповідальності за національні інтереси держави.
У підсумку слід констатувати, що саме внаслідок проведення «круглих столів», люстрації і підготовки до вступу до євроатлантичних структур, у всіх країнах «Вишеградської Четвірки» з’явилися нові політичні еліти, котрі поставили ці країни на шлях сталого, раціонального, чесного розвитку.

Євген ҐОЛИБАРД
Світлини – автора.