 Ks. Edward Staniek – słynny teolog, badacz utworów ojców Kościoła, kaznodzieja, duszpasterz i rekolekcjonista krakowskiej czołówki inteligenckiej.
W ciągu dłuższego czasu był rektorem Wyższego Seminarium Duchownego w Krakowie oraz kierował katedrą homiletyki w Papieskiej Akademii Teologicznej.
Autor ponad 30 prac naukowych oraz 70 książek popularnych z dziedziny kultury moralności.
Główny przedmiot jego badań – spuścizna twórcza Ojców Kościoła, wśród których ks. E. Staniek ma szacunek szczególny do Ambroziastra (ІV st.).
Отець професор Едвард СТАНЄК – відомий вчений, теолог, духовний наставник видатних осіб краківської інтелігенції.
Впродовж тривалого часу був ректором Вищої Духовної Семінарії у Кракові та завідувачем кафедри гомілетики (проповідництва) Папської Теологічної Академії.
Автор понад тридцяти значних наукових робіт і понад 70 популярних книжок, з яких три на українську мову переклав Євген Ґолибард.
Професор Едвард Станєк щороку збільшує свій доробок на 2–3 нові книжки. На його лекції збираються переповнені зали, а проповіді записують, як видатні взірці мудрого слова.
У науковому світі кс. проф. Е. Станєк відомий як дослідник біографій Отців Церкви: від св. Климента (І ст.), св. Ігнатія Антиохійського, св. Полікарпа і св. Юстима (ІІ ст.), до св. Кирила Єрусалимського (IV ст.). Особливу увагу в своїх дослідженнях Е. Станєк приділяє вивченню творів св. Іоана Хризостома і св. Амброзія (ІV ст.), св. Августина, Пелагія, св. Ієроніма (V ст.), св. Бенедикта (VI ст.), св. Григорія Великого (VII ст.).
Тому й у проповідях, повчаннях і книжках о. Едвард часто цитує великих просвітителів Церкви, зокрема св. Амброзія, який залишив нам своєрідний посібник християнського життя, із особливим акцентом на необхідності розвитку чеснот справедливості, відваги, поміркованості й розсудливості.
Одна з нещодавно переведених на українську мову книжок кс. проф. Едварда Станєка «Наші вади і наші чесноти» не вміщує жодних нудних повчань. Вона читається легко і одразу захоплює винятковою відвертістю і простотою викладу важливих речей, понять і характерних рис людської натури. Її підзаголовок чітко вказує на зміст – Книга про культуру моралі.
Вже на початку, у Передмові Автора про хибні дороговкази, о. Едвард чітко зазначає свою позицію і головну ідею, яку потім, за допомогою Перекладача, розвиває для нас на 186 сторінках цього незвичайного підручника порядності:
«Книжка, що її віддаю до рук читачів, вміщує, у дусі закону Божого, пояснення християнської науки на теми вад і цнот (чеснот). Сподіваюся, що ті хто шукає допомоги для обмислення і усвідомлення християнського світогляду, охоче скористаються цими простими поясненнями.
Хтось може запитати: А наскільки є актуальним цей матеріал?
Прагну одразу всіх заспокоїти: ці роздуми не втратили абсолютно нічого з моменту їх виголошення, зокрема й тому, що вони опрацьовані спираючись на науку Отців Церкви.»
Отець Е. Станєк упродовж своєї душпастирської діяльності вислухав понад десять тисяч сповідей. Він знає не лише про те, що може знаходитись на дні глибокої криниці людської совісті та як можна очистити сумління, а й про те, як подолати власні вади, що заплямовують сумління.
Тому в цій книзі Автор застосовує прийом контрастного порівняння відповідної вади з її протилежністю – чеснотою, зазначаючи, що обидві вони розвиваються з одного джерела бажань.
Зокрема, розповідаючи про пиху, як матір всіх гріхів, він одразу розкриває суть покірності, як фундаменту культури людини. Докладно розглянувши зміст і прояви заздрості, як небезпечної хвороби душі, тут таки представляє чесноту доброзичливості, як основу щастя серця.
Гніву, який має властивість рости, Автор протиставляє лагідність і поблажливість; невгамовну сексуальну жагу ставить навпроти чистої і світлої любові; боягузтво і зухвалість –– навпроти мужності й самопожертви.
Автор вводить такі поняття, як температура морального життя, пояснює скільки можна вкрасти, і чому ледар не хоче хотіти, розкриває зміст технології розсудливості й структуру відповідальності тощо.
І все це кс. Е. Станєк пояснює практично, на численних життєвих прикладах, заохочуючи читача до праці над самовдосконаленням. Наприклад, остання частина розділу Візьми собі у розум так і називається: Праця над собою і не тільки.
Перекладач, «споживаючи» цю їжу для душі та розуму, поступово «розжовуючи» і «ковтаючи» фрагменти авторського тексту, так довго працював над собою, що процес перекладу книжки розтягнувся на п’ять довгих років. Щоправда, впродовж цього часу Є. Ґолибард підготував і видав шість інших книжок, але це вже не наслідок його вад, а данина журналістському обов’язкові –– необхідність висвітлення актуальних проблем і оперативного реагування на гарячі події в Україні.
Сергій Цушко
|
