По-сусідськи
Польща приймає українців
Неможливо охопити всі важливі події за Бугом, які цікаві для нас. Тут має бути ефект присутності. Тому пропоную читачам уявити себе на місці автора цього короткого репортажу.
У суботу ранком повідомили, що в понеділок невідкладно маю бути у Катовицях на важливому зібранні. Нема проблеми. Майже сто разів, без особливих пригод, потягами і автобусами спокійно долав шлях на південному напрямку, від Києва до Вроцлава. От тільки цього разу, враховуючи обставини даної справи, треба прибути на місце в неділю, а отже вирушити сьогодні, у суботу.
І тут виявилось, що ані на “Пендоліно” до Перемишля, ані на автобуси немає квитків на сьогодні. На авіаваріант можна не сподіватися, якщо не маєте квитка, купленого хоча б за пару місяців до дня вильоту.
“Безвіз!” – зазначила пані у віконці центральної каси, – “На сьогодні залишилось шість квитків на потяг до Варшави”. Нема ради, мушу їхати майже у протилежному напрямку, на північ. Добре, там розберемося.
Спальний вагон переповнений, але тихо. Їдуть люди бізнесу, студенти, цілі родини з дітьми.
Українка Аліна, після успішного завершення екзаменаційної сесії заочного навчання в університеті ім. Драгоманова, повертається до постійної праці у “Макдональдсі”. Каже, що свою працю любить і не нудиться. До Торуню приїхала три роки тому разом з чоловіком, нині мають добре помешкання, з радістю показала Картку постійного перебування.
Вивчаючи українську філологію і літературу в Києві, Аліна сподівається викладати її у Польщі. І має рацію, позаяк попит на українську мову в Польщі постійно зростає. Українську викладають у кількох університетах, на різних місцевих курсах, у школах за місцем компактного проживання українців.
Зокрема у Вроцлаві, за даними міського управління освіти, у 2017-2018 навчальному році за шкільними партами сиділи понад 30 000 дітей українських батьків, котрі працюють у цьому місті.
За даними Загального перепису населення 2011 року, з 38511,8 тис. громадян Речипосполитої Польської, українцями ідентифікували себе 51,0 тис. осіб (0,13%). Ситуацію змінив один мільйон українців, котрі прибули до Польщі впродовж 2013-2018 років і офіційно працюють.
Центральна і місцеві влади всіляко сприяють розвиткові цієї нової структури населення. Це видно на інформаційних табло і вивісках українською мовою, у зростанні симпатії звичайних людей, у поведінці касирок, котрі терпляче і доброзичливо пояснюють подробиці подорожі для прибульців зі Сходу.
А пояснювати насправді є що, бо маса інформації, що лавиною падає на голову після виходу з вагону, часом викликає ще більше запитань.
На пероні мене чекала мило усміхнена Антоніна з Києва, яка вже майже десять років мешкає у Варшаві, де закінчила університет. Найкоротшою дорогою провела мене через кількарівневий лабіринт вокзалу і допомогла зорієнтуватись з білетом до Катовиць. Карта поляка викликала усмішку порозуміння касирки і передбачене законом зменшення вартості мого квитка на 37%.
До поїзда мав годину часу, а тому в салоні Orange забезпечив собі відновлення мобільного зв’язку на польську картку, поснідав у нон-стоп кав’ярні, дослідив сервіс у залі відпочинку, спостерігав поведінку “коників” – дрібних вокзальних шахраїв.
320 км за три з половиною години у комфортовому Інтерсіті пролетіли дуже швидко, як і сам поїзд. У салоні тихо, немає стукоту коліс, бо немає стиків рельсів; жодних реклам, лише час від часу чути короткі оголошення про наближення і прибуття до чергової зупинки. Пасажири відпочивають, багато хто, використовуючи Wi-Fi, довбуться собі у ґаджетах, мій сусід заглибився у книгу. Під кожним кріслом – розетки для приєднання до мережі та підживлення мобільних пристроїв.
Пані у фартушку проводить по вагону свій мобільний візок: “Кава, гербата, напоє, смаколики!” Кондуктор двічі перевіряв квитки, а хто не мав, купували. Тут, як у популярній пісні Марилі Родовіч: “Всісти до потягу будь-якого, не дбати про багаж, не дбати про білет, стискаючи в руці камінь зелений, дивитись, як все залишається позаду...”
За польськими правилами, пасажири, що поспішають і не мають квитка, можуть під час посадки попередити кондуктора, спокійно розміститись на вільних місцях, а потім купити квитки у вагоні.
Під час перевірки багато хто з пасажирів показували не білети, а відповідні зображення у смартфонах. Паперовий обіг засобів платежу та інформації загалом у Польщі поступово скорочується.
Проте у недорогому готелі на вулиці Клімчока у Катовицях я отримав паперову квитанцію, що засвідчила сплату 116 злотих за дві доби у однокімнатному номері без особливих зручностей, але з холодильником. Отож, маючи на думці сніданки й вечері, кинув речі у шафу й подався на закупи до поблизької “Бєдронки”.
Порівняння цін у Польщі і Україні можна приблизно орієнтувати на валютний курс. В обмінниках Катовиць за 100 грн (UAH) дають 13 злотих, а 100 зл (PLN) можна купити за 690 грн. Проте, для точнішого порівняння, слід врахувати рівень зарплат в обох країнах (середня у Польщі – 4900 зл, в Україні – 8800 грн), а також структуру споживчих кошиків.
Того дня структура мого кошика у “Бєдронці” склалась такою (злотих): яйця, упаковка 10 шт – 3,99; масло, пачка 200 г – 6,88; сирок з персиком, 200 г – 1,88; вафлі горіхові, пачка 500 г – 4,99; сік помаранчевий 100%, літр – 3,49; шоколад Wawel, 100 г – 2,19; вода Pol-Plus негазована, 0,5 л – 0,5; огірки ґрунтові, 0,5 кг – 1,5; яблука, 1 кг – 3,49 (а для тих, хто має Карту “Бєдронкі” – 2,49).
До середи доживу, харчів ще й на дорогу до Києва вистачить, а вартість обіду з трьох страв у будь-якому закладі харчування на теренах Польщі становить 16-20 зл.
Пропоную читачам самотужки порівняти польські ціни з українськими, враховуючи різницю доходів і курсу валют. Було б бажано також врахувати показники якості продуктів, що у Польщі гарантуються постійним контролем відповідності стандартам і традиціями солідної праці.
Яскравим, насправді дуже смачним прикладом солідної праці і високої якості продукту є хліб багатозерновий Złoty Łan, 400-грамова упаковка якого коштує 2,65 злотих; серед іншого, привіз цей хліб до Києва, як подарунок.
А тим часом медіа у Польщі вдаються до ще гостріших порівнянь: “На що вистачить поляку, а на що німцю? Купівельна спроможність середньої зарплати у Польщі на тлі країн Заходу” (статтю вмістив Busines Insider).
Наприклад, на свій місячний заробіок (нетто на руки) поляк може купити 6090 яєць, тоді як німець – 17460; відповідно: молока, літрів – 1521 / 3388; масла, 200-грамових пачок – 726 / 1891; філе куряче, кг – 233 / 412; бензину, літрів – 750 / 1706; пива, літрів – 1400 / 3492; квитків у кіно – 126 / 227...
Вам зрозуміло, чому поляки подаються по заробітки на Захід? Відповідно маємо наслідки: станом на кінець червня поточного 2018 року в польській промисловості, аграрному секторі й сфері послуг бракує майже 39% працівників (на графіку).
|
