Добровільний обов’язок дієвого патріотизму

Не треба сприймати бажане за дійсне. Війна триває й триватиме набагато довше ніж нам хотілося б, лише змінюючи форму і методи. Вже й Європа відчула на собі “приємності” гібридної окупації...

Отож, поки вельможні політики розтягують підступну гуму “мирної” невизначеності й (без)надії у дипломатичних форматах, розумні, патріотичні й насправді цілком мирні українські громадяни серйозно готуються до війни.

«Український легіон» – це громадська організація, створена активістами у зв’язку з підвищенням рівня військової небезпеки для України.

Метою організації є координація дій та допомога у самоорганізації населення на випадок виникнення загрози у місті Києві. Також «Легіон» проводить навчання для членів організації з тактичної та фізичної підготовки.

Вони цілком лояльні й відкриті (до певних меж), мають юридичну адресу (вул. Бориспільська, 181), сайт в інтернеті й ведуть солідну військово-патріотичну роботу. Ентузіасти, добровольці, волонтери, котрі за покликом серця взяли на себе відповідальність за боротьбу в цілком вірогідній ситуації, до якої треба бути готовими.

Підприємці, студенти, молодь і сивочолі ветерани, чоловіки і жінки вчаться боронити Україну зі зброєю в руках. А це означає вміти думати, вміти швидко приймати раціональні рішення, вижити і діяти в команді й індивідуально.

Вчаться у зручний для себе час, в умовах міста і в лісовому таборі, самостійно обираючи варіанти підготовки в запропонованому асортименті програм вишколу.

Повний курс підготовки становить п’ять місяців занять. Перший місяць – введення у військову справу. Проте це таке інтенсивне і наповнене всебічною підготовкою введення, яке для багатьох буває цілком достатнім, щоб відчути себе здатним  зрозуміти і виконати прості військові завдання.

Після введення, – два місяці початкового солідного вишколу, а потім – ще два місяці – так званий базовий курс. Заняття проводять офіцери і інструктори, котрі теорію засвоїли у безжальних реаліях війни і знають ціну підготовки до неї. 

До 400 курсантів навчається без відриву від роботи, переважно у вечірні часи. Можливості лісового табору, поки що, розраховані на 40 курсантів. Адже «Український легіон» існує виключно за рахунок добровільних внесків, а це накладає певні обмеження на можливості організаторів.

Як не є, але головною вимогою діяльності організації залишається забезпечення високої якості підготовки. Командири-інструктори проводять заняття переважно на рівні основних підрозділів (відділення, взвод), що  дає можливість навчити і проконтролювати засвоєння матеріалу кожним курсантом. Тут помилок не прощають і доводять результат навчання до досконалості розуміння і вміння.

І хоча «зведення фінансових кінців із кінцями» є постійною проблемою, у колективі  панує дух справжнього братерства, патріотизму і старанного відношення до важливої справи.

Очолює організацію професійний військовий, полковник Святослав Стеценко,  котрий дозволив (з урахуванням певних обмежень) кореспонденту бути присутнім на практичних заняттях у лісовому вишкільному таборі «Легіону» і відповів на запитання нашої газети.

– Пане Святославе, яку ідею Ви поклали в основу цієї громадської ініціативи?

– Головна ідея: кожен громадянин – захисник своєї країни. Кожен! Самі громадяни, які розуміють необхідність бути готовими до захисту родини, міста, країни, добровільно за свій кошт купують зброю і спорядження, у свій вільний час приходять до Легіону на навчання і тренування.

Ми не створюємо якесь окреме збройне формування. Ми лише готуємо громадян-патріотів до захисту Батьківщини і утворюємо дієву громадянську структуру. Військова підготовка в Легіоні дасть вам нових вірних і надійних товаришів, які підтримають і допоможуть у будь-якій ситуації.

– Які проблеми найчастіше виникають у середовищі ваших курсантів під час навчання: фізичні, інтелектуальні, психологічні, патріотичні? Як їх вирішуєте?

– Основна проблема – психологічна. Люди повинні налаштуватися на серйозне ставлення до захисту своєї країни. Всі інші проблеми – похідні від усвідомлення власного обов’язку, власної відповідальності за захист України. На початку має місце й фізичне відставання, але потім надолужуємо.

– Як вирішуєте цю основну та інші проблеми?

– Важливий напрямок – це інформаційна робота, а головне – участь курсантів у практичних заняттях. Ми тут даємо достатньо повне і всебічне уявлення про війну і відпрацьовуємо з кожним курсантом конкретику його дій у кожній ситуації.

А коли людина знає і вміє, вона певна, озброєна, готова боротися і перемагати. Хто до нас вже потрапив, опиняється в колективі патріотів, відкидає сумніви і стає щасливим у своїх переконаннях.

– Чи проводяться в «Легіоні» якісь політичні, ідеологічні заняття?

– Політичних занять у нас немає. Ідеологічна робота проводиться безпосередньо під час занять, в рамках докладних пояснень мети і завдань нашої діяльності.

Ми розуміємо, що патріотичне виховання має свою глибину і аспекти. Отож враховуємо це у повній прозорості й відповідальності нашої роботи. Але головний чинник – це перебування в колективі свідомих, патріотичних громадян, серед яких кожен позитивно змінюється внутрішньо.

– Які побажання найчастіше висувають Ваші підопічні й які вимоги висуваєте Ви?

– Головна моя вимога (яка зрештою відповідає побажанням курсантів) – це чітке дотримання розпорядку дня, графіка занять, якісного відпрацювання всіх запланованих завдань на високому методичному рівні.

Наші інструктори на кожному занятті створюють атмосферу усвідомлення безпосередньої близькості війни і нашої причетності до неї, як бійців-захисників України.

– Який розпорядок дня у таборі?

– Розпорядок дня у таборі залежить від курсу навчання. Є курс під час якого займаються лише у вихідні дні, є курси під час яких курсанти прибувають до табору на кількаденні збори.

От, наприклад, сьогодні – курс вихідного дня. Ви бачили – о восьмій годині збір, фізична підготовка (розминка), потім – відпрацювання окремих елементів індивідуальних дій. Потім, – основна частина – дії у складі підрозділу, організаційне, технологічне і тактичне злагодження в різних видах бою.

– Що вміють ваші курсанти після першого місяця навчань, після трьох і після п’яти місяців?

– Упродовж першого місяця людина починає розуміти, що воно таке – військова справа, навіщо і що дає військова підготовка, що таке військова служба і чому треба навчатися довго і серйозно.

Після трьох місяців підготовки курсанти отримують повний обсяг знань і вміння на рівні солдата піхотного підрозділу. Людина володіє навичками бійця, котрий здатен діяти у складі відділення і взводу в основних видах бою.

Після п’яти місяців, курсанти, які відповідально ставляться до виконання всіх елементів навчального процесу, формують собою повністю боєздатний підрозділ територіальної оборони, готовий до виконання завдань за призначенням.

– Чи ви враховуєте особливості підготовки бійців територіальної оборони для ведення війни у міській забудові на відміну від бойової роботи, наприклад, у лісі?

– Ми одразу, ще починаючи вишкіл, даємо універсальну підготовку. Люди зі зброєю на своїй землі повинні вміти діяти ефективно за будь-яких умов! Тому вони проходять спеціалізацію у складі підрозділів, з орієнтацією на виконання відповідних завдань, покладених на них згідно з планом оборони Києва.

– Як вирішуєте харчування курсантів?

– Під час одноденних занять – харчі свої. Під час триваліших зборів – готуємо їжу в таборі.

– Чи курсанти складають якісь іспити, здають нормативи по закінченні навчань? Чи отримують якесь посвідчення (і що воно дає)?

– По завершенні відповідного курсу проводиться контрольне заняття, за яким визначається рівень підготовки. В разі успішності, випускники отримують наш сертифікат. Коли наших легіонерів мобілізують до війська, то у більшості випадків їх призначають на командні посади, або на посади інструкторів.

– Що можете сказати про своїх колег, командирів-інструкторів?

– Головне, що це чесні й серйозні громадяни України. Це люди, котрі усвідомлюють своє особисту відповідальність за захист своєї держави.

– Хто з ваших випускників вже працює в АТО?

– На даний момент, понад 70 наших легіонерів беруть участь в АТО у складі Збройних Сил, Національної Гвардії і спецпідрозділів міліції.

– Може було б варто поширити досвід «Легіону» та допомогти бійцям і підрозділам, наприклад, добровольчих формувань?

– Ми пропонували наш досвід для підготовки бійців «Правого сектора», але вони відмовились.

– Чи є у вас конкуренти у цій роботі? Чи можна когось порівняти з «Легіоном»?

– Добру підготовку дає також «Азов». Але вони готують виключно для себе, для своїх підрозділів, із врахуванням деякої специфіки своїх завдань.

– Чи можна порівняти рівень підготовки у вашій громадській організації з підготовкою, наприклад, у державному військовому центрі «Десна»? Чи Вам відомо, яке мають враження і як на фронті оцінюють вашу підготовку?

– Кажу так, як воно є насправді – наш рівень підготовки кращий ніж у загальновійськових навчальних підрозділах. Я не беру до уваги підготовку спеціалістів –  артилеристів, інженерів, спецназ... А от стрілецькі піхотні підрозділи на сьогодні ми готуємо краще. Причина цьому одна – у нас люди вмотивовані.

Весь особовий склад, який приходить до нас на підготовку, це люди ініціативні, котрі усвідомлюють свій громадянський обов’язок, як власну, особисту потребу. Всі вони патріоти і добровольці за покликом серця.

– З огляду на Вашу ґрунтовну освіту, величезний військовий, життєвий і організаційний досвід, було б логічно висунути Вашу кандидатуру на місцеві вибори до Київради...

– Ні. Я розумію, що це дуже потрібно. Не сумніваюсь, що був би корисним у владі нашої столиці. І для киян це був би гідний вибір.

Але на сьогодні я маю зосередитись на виконанні гарячіших завдань, які потребують моєї особистої участі у важливій справі підвищення здатності громадян до захисту своєї Батьківщини.

– Що найчастіше Вам доводиться чути від легіонерів після закінчення курсу?

– Подяку. Подяку за те, що завдяки отриманим знанням і навичкам, вони стали спокійнішими, певніше почувають себе і готові до бойової роботи, до боротьби за незалежність України. Дякують за те, що їх патріотизм відтепер є конкретнішим, бо спирається на професійну військову підготовку.

А головне – дякують за те, що вони тут знайшли друзів, побратимів, на яких завжди можна покластися у скрутний час, справжніх однодумців, яким можна вірити, з якими насправді можна йти у розвідку.

– Що б Ви хотіли побажати читачам нашої газети?

– Зберігайте спокій, чистіть зброю і будьте в готовності захищати нашу Україну.

– Щиро дякуємо, пане полковнику!

 *   *   *

Під час перебування в таборі легіонерів, мав можливість спостерігати за навчаннями курсантів, зокрема з тактики безпосереднього зіткнення на індивідуальному рівні, коли зброя може мати не основне, а допоміжне застосування.

Зовні це виглядало як звичайний рукопашний бій у парах. Проте насправді вибудовувалась психологічна здатність панувати над ситуацією, навіть якщо вона здається безнадійною.

Запам’яталась одна з численних вимог інструктора, котрий сам стікав потом у гарячій імпульсивній роботі тіла на лісовій галявині й вимагав темпових дій від курсантів: «Панове! Це не спортивні змагання. Це війна! Хочете перемогти? Перемагайте тут і зараз! Саме зараз вирішується, чи ви здатні перемогти! Це ви самі зараз вирішуєте...»

Ще під час прибуття до табору, мене було попереджено: «Бажано, щоб на фотознімках не було облич». Делікатно відмовився від фотографування й керівник «Легіону». Отож я намагався по-своєму “балаклавити” фотосесію, зокрема уникаючи облич інструкторів.

Щоправда, у моїх стараннях мені допомагали самі курсанти, а серед них дві жінки спортивної статури, з дуже приємними, впевненими, сповненими відвертого задоволення виразами на обличчях. Але їх облич ви не побачите на знімках...

Євген ҐОЛИБАРД