Готуватися до тотальної, народної війни

 Мою пропозицію про необхідність термінової підготовки населення до ведення партизанської війни проти російських окупантів було надруковано у “Слові Просвіти” ще у квітні.

 У тій публікації я попереджав, що згідно з кремлівським сценарієм, саме на окупацію всієї України розрахована унікальна антиукраїнська пропаганда, яку од листопада 2013 року Москва будує виключно на брехні, щоб переконати росіян у необхідності захистити їх та “соотєчєствєнніков на Донбасє” від “бандеровцев, тєрорістов, бандітов і фашистов, коториє совєршілі государствєнний пєрєворот і захватілі власть в Києвє”.

Ця безпрецедентна брехня в умовах масованої антиукраїнської пропаганди набула на теренах Росії статусу правди і, як наслідок, більше 70 % росіян нині  підтримують введення військ РФ на територію України.

Зокрема, захоплення Києва є центральною метою російського плану агресії, як основи для “бліц-крігу”, щоб неспішний, вальяжний, лінивий, законсервований у своїй самовпевненості та ялових погрозах Захід не встиг оґовтатись.

На це вказують події останніх двох тижнів, коли Росія почала практично щоденний артилерійський обстріл нашої території, розширила використання своєї авіації із заглибленням на нашу територію до 15-20 кілометрів, посилила діяльність своїх розвідувально-диверсійних груп (зокрема в центральній і західній Україні), нагромадила на наших кордонах величезну кількість військової техніки і особового складу військ, продовжує збільшувати їх чисельність на всіх ділянках російсько-українського кордону та надсилати на нашу територію військові загони, оснащені новітнім озброєнням.

Причому, структура родів військ і відповідної техніки, не залишає жодних сумнівів — безперечно, це сили масованого нападу, розраховані на швидке проведення наступу і подальше просування з відповідним використанням авіації, артилерійських і ракетних систем, десантуванням великих військових частин на значній території.

Нещодавні розвідувально-диверсійні рейди російської авіації над Україною лише підтверджують наближення часу широкомасштабної агресії.

Це підтверджується також незмінністю доведеної до абсурду дивовижної брехні, яку Росія офіційно поширює щодо України не лише за допомогою інформаційних, а й дипломатичних каналів.

Чого вартий хоча б такий “перл” пропаганди РФ, як твердження, що малазійський пасажирський літак збили сили ППО України. І що цікаво, у цю маячню вірять не лише в Росії, а й дехто з офіційних осіб світового бомонду.

Кожен агресор починає війну з провокацій. Провокації на нашому північному і східному кордонах вже почалися у формі погроз, небезпечної демонстрації маневрів авіації і сухопутних військ Росії, регулярних обстрілів нашої території.

Путін і його генерали надто довго готувалися до захоплення України. Ця підготовка і динаміка сьогоднішньої війни на Донбасі лише розпалюють азарт кремлівських злочинців, котрі набрали такого темпу підготовки до вторгнення, що вже не можуть зупинитись у своїх божевільних прагненнях.

Вони дивляться на мапу і насилу утримуються від спокуси. Адже відстань від нашого північного кордону до Києва становить якихось півтори-дві сотні кілометрів...

До чого веду? У вже згаданій публікації, надрукованій понад три місяці тому, я закликав до термінового створення штабів партизанського руху і відповідних партизанських загонів за місцем проживання громадян.

Тоді багато хто не сприйняв мою пропозицію з достатньою серйозністю. Тепер кожен сам бачить, що агресор не зупиниться і фактично нав’язує нам тотальну війну.

А в тотальній війні поняття фронту є відносним. Бо тоді фронт є не лише там, де ми бачимо озброєних солдатів-окупантів, а й там, де особи в цивільному одязі, котрі нічим не вирізняються у натовпі, можуть і готові заподіяти великої шкоди, завдати значного удару, збирати і передавати шпигунську інформацію.

СБУ вже трохи вполювало таких осіб, але чи за всіма услідкує СБУ? Слід було б вивісити на видних місцях плакати із закликом до всіх патріотичних громадян: “Будьте пильними!”

Звичайно, що це стосується нашого життя на нашій вільній території. Натомість треба готуватися до життя і боротьби на окупованій території. І тут ми повинні бути готовими до тотальної війни; війни скрізь, де ми маємо навколо і перед собою окупантів.

Потрібно вже зараз психологічно підготувати населення до усвідомлення такої можливості й мобілізувати добровольців для проведення нормальної всеохоплюючої партизанської роботи, зокрема агентурної, розвідувальної, диверсійно-підривної, тощо. Бо потім буде пізно, а зараз ще є час на те, щоб розібратися “хто є хто” і відповідно підготуватися.

Війна багатьох застала зненацька. Ще й зараз є громадяни, котрі не сприймають нинішню ситуацію всерйоз, а надто — якщо надовго. Як це не дивно, але для багатьох війна ще не почалась. У кожному разі, не стала їх особистою проблемою. Лише хочуть, “щоб скоріше це все закінчилося”.

Проте само собою не розсосеться. Потребуватиме великих і тривалих зусиль. Зокрема й партизанської роботи. Тут може бути корисний досвід УПА і АК. Чітко організовані боївки українських повстанців і польської Армії Крайової вписали славні сторінки в історію підпільної боротьби цих партизанських армій, кожна з яких героїчно боролася проти німецько-гітлерівських і проти російсько-більшовицьких окупантів. 

Що воно таке — боївка? Це підрозділ, що складається з п’яти-семи осіб, спільно навчених, оснащених, всебічно підготовлених фізично, морально і психологічно для підпільної війни на території окупованій ворогом. 

Спить село, панує тиша в лісі.

Кулемет захований у стрісі.

Йде москаль, у вікна заглядає;

Гримнув постріл — і його немає.

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина...

Організація антиросійського підпілля є нагальною необхідністю. Цей простий і очевидний засіб мобілізації патріотичних громадян проти агресора згуртує Українську Націю і перетворить її у дійсно народну армію, поставить перед бійцями-партизанами просту, чітку й зрозумілу мету — воювати проти російських загарбників скрізь, зокрема й там, де ми живемо.

Безперечно, стане в нагоді добрий досвід самоорганізації життя і героїчної боротьби на Майдані, із бойових сотень якого виросла Національна Гвардія і доблесні батальйони добровольців.

Ми повинні бути готовими воювати на кожному квадратному метрі нашої території, маючи лише один наказ — наказ бити ворога в ім’я любові до Вітчизни, в ім’я її незалежності.

Боївки можуть багато в чому прислужитися також в умовах мирного життя, позаяк патріотична свідомість, дисциплінованість, згуртованість і раціональність мислення членів цих підрозділів гарантує виконання відповідальних завдань. 

Якщо ворог знатиме, що громадяни України організовані в боївки, мають напоготові зброю і готові воювати тотально, тоді ворог не наважиться на здійснення багатьох своїх задумів.

Натомість ми здійснимо наші патріотичні наміри.

 

 Євген ҐОЛИБАРД

 





[Kto MY jesteśmy? / Хто МИ такі?] [Szukajcie – znajdziecie / Шукайте – знайдете] [Schemat strony internetowej / Схема Інтернет–сторінки][Log In]
2017 © Wszelkie prawa zastrzeżone - Eugeniusz Gołybard