Формула Ґолибарда: √ 9 + 9 + 92 + 7 = 100%,
тобто Формула незрілого суспільства

 

Цю формулу я вивів 1999-2000 року, але вперше опублікував 2002 року в тижневику «Слово Просвіти».

Радився з колегами, виношував матеріал, проте й після публікації мав певні сумніви щодо доцільності її оприлюднення. На моє здивування, публікація пройшла досить спокійно і не викликала очікуваного обурення, а лише кілька схвальних відгуків.

 Нині, коли пройшло десять років, Формула Ґолибарда не лише не втратила, а навпаки – набула ще більшої актуальності. Адже Українська Нація надалі перебуває у підлітковому віці: ображатися вже вміє, а усвідомити свою відповідальність за слово і дію – ще ні.

Тому знову, через десять років, пропонуючи цю інформацію для роздумів, прагну допомогти критично подивитися на себе збоку і зробити власні висновки.

Розумію, що деякі читачі, прочитавши текст, можуть образитись. І не тому, що тут є підстави для цього, а тому, що суспільство наше, крім іншого, представлено також, значною мірою, особами недосконалими, які цього не можуть або й не хочуть усвідомити.

Бо коли дорослі дяді й тьоті, співаючи Гімн України, наївно виголошують: «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці…», – стає сумно. Сумно з огляду на подальшу перспективу цього «дитячого хору», який чекає, що демократичний порядок, справедливість і добробут в Україні утворяться самі собою.

Пора вже Українцям взятися за розум і, замість розводитись про свою ментальність, слід почати працювати над собою, вдосконалюючи свій розум, тіло й душу, беручи на себе відповідальність за долю власної Батьківщини і за будівництво демократичної і справедливої держави.

Зрештою, все це може стосуватися не лише Українців…

 

На грані статистики

 Нумерологія, як певний розділ окультизму, не лише у дохристиянську епоху (особливо – у древньому Єгипті), а й зараз привертає до себе увагу деяких людей.

Знаходячись на межі наших знань-незнань, нумерологія намагається знайти відповіді на запитання, які постають не лише на індивідуальному рівні життя окремої людини, а й пробує дати пояснення явищам і тенденціям, що відбуваються у суспільстві.

І хоча впродовж кількох тисяч років не вдалося знайти переконливих (а головне – точних) пояснень і відповідей на поставлені запитання, нагромадилася певна статистика, яку не можна ігнорувати.

Ну от, наприклад, впродовж всієї історії людства на кожну сотню народжених дівчаток народжується, в середньому, 106 хлопчиків. Чому і як це виходить, хто і яким чином регулює і утримує цю пропорцію, залишається невідомим.

Проте відомо, що невеличкі відхилення (±5 хлопчиків) від середньої пропорції народжуваності можуть попереджувати про настання періоду війн, агресій, неспокою, або навпаки – стабільних періодів мирного розвитку, сприятливих для піднесення культури, науки, господарства.

У натуральному ряду чисел від 0 до 9 кожна позиція завжди викликáла у людей певні асоціації, óбрази, відчуття, навіть спомини, і не тільки зі шкільних років, коли «двійка» асоціювалася із татовим паском або маминими слізьми.

На рівні традиційних уявлень, з уст в уста передається симпатія до цифри 7, з якою пов’язують такі поняття, як неповторність, незалежність. суверенність, навіть аристократичність і шляхетність. І справді: «сімка» – за зовнішньою формою – є оригінальнішою від інших цифр, а за змістом – найбільше просте число у наведеному ряду від 0 до 9, бо ділиться тільки саме на себе.

«Сімка» має певне відношення до світових констант. Наприклад, в 11-річному циклі змін сонячної активності тривалість його першої фази – від максимуму до мінімуму – становить якраз 7 років. І саме ці сім років визначають суттєвість геліогеографічних змін на Землі.

Наприклад той факт, що у листопаді 2002 року, на нашій планеті «прокинулися» і активно діяли три відомих вулкани (і що показово – Етна в Європі), є логічним проявом вказаних змін.

Ще переконливішими були наслідки підвищення сонячної активності 2011 року, коли кількість сонячних плям у липні-серпні збільшилась майже вчетверо.

До «сімки» тяжіють люди з яскраво вираженою індивідуальністю. Але не тільки. Бо переважна більшість власників автомобілів під час оформлення номерного знаку прагне випросити в автоінспекції номер із «сімкою».

Малих цифр не полюбляють. Краще вже порожній 0 – невизначеність, таємниця, вільне місце і час очікування на краще.

Побоюються парних цифр, які діляться, а отже несуть у собі певну подвійність, нестійкість, тимчасовість, непевність. Винятком для деяких осіб може бути хіба що «вісімка», тобто «двійка» у кубі (третього ступеня), а отже цифра, що репрезентує просторову (тривимірну) досконалість і, водночас, є абсолютно симетричною.

Верхньою межею будь-якого виміру є «дев’ятка» – найбільше число в ряду. Вона відображає межу можливого, стелю людських уявлень, прагнень, досягнень. Не випадково верхній рівень чистоти металів означають числом 999,9, а середня межа тривалості людського життя не може перевищити 99 років.

«Дев’ятка» – число суспільно значиме. Якщо «сімка» зазвичай визначає оптимум переважно індивідуальних симпатій, котрі буває важко пояснити з позицій здорового глузду, то «дев’ятка» не потребує особливих рекомендацій чи аргументацій – вона остання, кінець; далі в ряду стоять лише комбінації цифр. Тому «дев’ятка» несе в собі можливість відображати «вхідні» елементи – наприклад, «трійку», квадратом якої вона є, або множину 7+2.

 

Вперта арифметика

 Цей матеріал – не для збірника наукових статей, а отже читачі пробачать мені брак посилань на академічні публікації і відсутність цитат шанованих дослідників.

Фактом є, що скільки б не вкладалося грошей в освіту і підготовку нового покоління інтелектуалів, ерудитів, аристократів розуму, але все одно у будь-якій країні, за будь-яких умов, незалежно від стану і досконалості суспільства, його частка, котру можна назвати інтелектуальною елітою, не перевищує, в середньому, 12%. Хоч у Великій Британії, хоч у Китаї.

Звичайно, нам більше болить Україна. Отож уточнимо спочатку загальну структуру суспільства, формулу якого винесено у заголовок цього матеріалу на основі «дев’ятки».

Перша група – √ 9 (корінь квадратний з дев’яти), тобто 3% – це люди розумні і, водночас, моральні (РМ).

Друга група – 9% – розумні, але не дуже прислухаються до голосу власної совісті й дбають лише про себе за рахунок інших. А тому, з суспільної точки зору, не дуже (або й зовсім не) моральні (РНм).

Третя група – 92 = 81% – це досить непевна, частіше непередбачувана у своїх вчинках сукупність людей, для котрих характерною є деяка недосконалість свідомості – розуму і совісті (НрНм), і котрі своєю поведінкою (особливо в умовах силового тиску на них) більше нагадують драглисту масу.

Кожен член цієї сукупності (третьої групи) ладен шукати причин своїх невдач і невдач суспільства не в собі, а поза собою, завжди легко і непомітно для себе перескакує з одних (здавалося б, залізобетонних) переконань на інші, або з упертістю, вартою ліпшого застосування, тримається звичних стереотипів, які давно втратили будь-який сенс.

Серед них – багато легковажної молоді. Проте найбільш яскравими представниками цієї сукупності є добре відомі, доволі солідні й начебто свідомі (судячи з їх численних виступів) особистості, немало з яких досі претендують на роль народних трибунів.

Саме про них сказав Дмитро Павличко у відомому вірші «Суд»:

А противсіхи, інтелектуали,

Що нареклися Нації мечем,

І всі свої страждання оспівали,

І жінку в білому скаменували,

І віддали її на суд нікчем.

О генії, позначені злобою

Чужого самолюбного ума!

Не бились ви з холерою й чумою,

Бо ви самі – холера і чума.

 Отже: 3% + 9% + 81% = 93%.

Залишається ще врахувати групу тих нещасних, яких нам дав Бог для розвитку нашої любові до ближніх, для усвідомлення нашого обов’язку по відношенню до обездолених – незрячих, інвалідів, безнадійно хворих, юродивих тощо, й малечі, яка не може обійтися без постійного піклування з боку батьків. Їх у кожному суспільстві приблизно 7%.  

Це якраз ота «сімка», котру ми так любимо. Отож і любіть та піклуйтеся про цих членів суспільства, про кожного з яких сказав Ісус Христос: «Ані він не согрішив, ані його батьки, але така є воля Божа».

Оці 7% нам дано, щоб ми вчилися жити і цінувати життя без глупот, щоб вчилися співчувати, любити і прощати. Вони нагадують нам про високий сенс і розкривають глибокий зміст Нагірної проповіді Сина Божого.

Чому написав у заголовку незрілого суспільства? Бо за кожною його складовою ми бачимо конкретних осіб, конкретні явища і події. Посади, наукові ступені, зірочки на грудях і погонах – тут ні до чого. Головне – щó ти здатен (і чи здатен) зробити для інших.

РМ – це особи, віддані своїй службі в ім’я успіху спільноти, такі як княгиня Ольга, Тарас Шевченко, Іван Франко, Євген Коновалець, Андрій Сахаров, Василь Стус, В’ячеслав Чорновол. Вони відкриті, правдиві й безхитрісні, готові до самопожертви, мислячі, передбачувані.

Вони цінують час і життя, розуміють його сенс і швидкоплинність, не йдуть на компроміс із совістю. Для них краще вмерти, ніж зрадити, вони зважують кожне слово і віддають себе дії.

Через це серед них мало політиків (у традиційно негативному, сучасному розумінні цього поняття); бо хоч вони ніколи не відмовляються очолити суспільний рух, проте, якщо виникає протистояння, ніколи не переступають межу порядності.

РНм – це, переважно, – політики, фінансисти, розпорядники, адміністратори, чиновники, командувачі і полководці. Значна частина з них – веселі трієчники у школі, для яких важливішим було бути лідерами у своєму оточенні й випрацьовувати свій характер, ніж піклуватися про високі оцінки в атестаті.

Тим паче, що значна їх кількість походить з добре влаштованих родин, а отже звикла до комфорту і достатку. Вони не мріють бути музикантами чи шахтарями, у їх середовищі ціниться тверезий розрахунок, мірилом якого виступають гроші, а досягненням – розмір прибутку і рівень посади.

Їх девіз: «Мета виправдовує засоби!» Тому й шахраїв серед них не бракує.

Щоб «взяти» банк, треба мати якості подібні до якостей кандидата в депутати. Тим паче, що технології досягнення мети в обох випадках подібні…

 Сірома, як сіра маса

 Уявіть собі, що раптом, цілком несподівано, Вам довелося очолити газету. «Повісили» на Вас колектив людей, за кожним з яких – сім’я, а отже треба забезпечити їм виплату зарплати. А ще ж треба купити папір, заплатити типографії за друк газети, а пошті – за розповсюдження, а ще за оренду, комунальні послуги…

От і думаєте: де взяти гроші? Щоб газета себе окупала, тираж має бути не менше 20 000 примірників, а якщо немає надходжень від реклами, то від 40 000 примірників і більше. Отже, треба зробити все необхідне, щоб покупців газети було якомога більше.

А що треба робити, щоб газета була цікавою для великої читаючої маси? Треба друкувати те, що велика читаюча маса сприймає більш легко, без зайвого напруження розуму і не зачіпаючи гострі питання, які турбують совість.

Якщо серйозно писати про серйозні і відповідальні речі, то газету купуватимуть лише читачі з отих РМ (3%) і газета (колектив) «вилетить у трубу». Не дуже слід сподіватися й на тих з РНм (9%), котрі мають гроші й випускають свої власні газети, що відображають їхні специфічні інтереси.

Як не крути, а мусиш розраховувати на згадуваних НрНм (81%), якщо хочеш конкурувати на газетному ринку з тими, хто вже давно пройшов дорогою подібних роздумів.

А це означає, що газета, її зміст має подобатись, передусім, отим НрНм, бути розрахована на смаки і уподобання тих, кого називають презирливим словом електорат. Адже саме на них розрахована дивовижна за своєю глупотою телевізійна реклама.

Подавай їм «цікавинки» з життя керівного бомонду і пікантні подробиці про зірок кіно та шоубізнесу, щотижневий (як не щоденний) гороскоп, який звільняє від особистої відповідальності і цим заспокоює у поточному житті («такий розклад зірок!»), солодку історію про дивовижну кар’єру сучасної «попелюшки», яка із секс-рабині вийшла заміж за мільйонера; анекдоти – обов’язково, так само, як і сумнівні імпровізації навколо статевих питань (Фрейда нині поважають мало не з дитсадочка).

До букету публікацій розрахованих на НрНм можна додати розлогу аналітичну статтю про переваги ліберальної демократії в умовах космополітизації світу та розвідку про наші глибокі історичні корені колись, замовчуючи факти реального поглинання України Росією нині.

На цих 81% розраховані сучасні PR-технології в їх найгіршому варіанті застосування.

Розумію тих, хто вже обурився. Але думаю зараз також про тих, хто не знаючи наведеної формули, ще з царських, а потім більшовицьких часів вважав і вважає, що «народ — це юрба!», що «із чєловєчєского матєріала можно вилєпіть всьо чьто угодно».

Бо це вони – найгірші представники РНм з отих 9% були завжди певні того, що перелякані 81% сприймуть і мовчки «проковтнуть» (хоча й по-різному) голодомор і ГУЛАГ, до якого запроторюватимуть найкращих представників з РМ = 3%, тоді як НрНм = 81%  перелякано мовчатимуть.

Мовчатимуть і привчатимуться ще більше боятися та терпіти приниження, втрачаючи гідність.

Після утворення СССР у 1924 році вже не було жодного серйозного виступу маси проти влади, тоді як державний терор Москви нарощувався «чистками».

Так що в Україні мало хто обурився московськими «зачистками» в Чеченії. З цього приводу (з приводу бандитської ліквідації цілого народу, який ще находить в собі сили партизанити) у нашій столиці не було жодного протестного виступу. Навіть коли російський спецназ отруїв українців під час операції визволення заручників, мовчали не тільки НрНм, а й більшість з РМ.

Мало хто з НрНм = 81% всерйоз обурився відверто антиукраїнською кучмономікою, тобто системою криміналізованої влади, яку спостерігаємо впродовж 20 років з цікавістю болільників на стадіоні і яка вже й фіговим листочком демократії не прикривається. Всі відозви опозиції затухають у драглистій масі НрНм, як штормові хвилі на болоті…

Не поспішаймо ображатися. Подумаймо. Адже структура і пропорції формули √ 9 + 9 + 92 + 7 залишаються стабільними у будь-якому суспільстві, за будь-якого рівня його досконалості.

Але от саме цей показник – рівень досконалості суспільства залежить від того, наскільки всі його члени (а особливо ці НрНм = 81%) незалежно від освіти, посад і приватних уподобань несуть в собі гідність Нації.

Рівень досконалості суспільства залежить від того, наскільки громадяни країни шанують себе й свою рідну землю, наскільки вони здатні на особисту пожертву в ім’я суспільства й наскільки готові собою захистити ПРАВДУ, а отже, піднятися над собою, над своїм страхом і недосконалістю.

 Євген ҐОЛИБАРД  

 

 





[Kto MY jesteśmy? / Хто МИ такі?] [Szukajcie – znajdziecie / Шукайте – знайдете] [Schemat strony internetowej / Схема Інтернет–сторінки][Log In]
2017 © Wszelkie prawa zastrzeżone - Eugeniusz Gołybard