На ґрунт нашої волі…

На ґрунт нашої волі
                     падає меч.
На ґрунт нашої волі 
 		падає кров.
Котра вага вагоміша з них?

Добігає кінця перший вік.
Починається другий вік.
До своїх рук беремо
 начерк
неухильного часу.

Стати перед тобою …

Стати перед Тобою
               й дивитися цими очима,
в котрих сходяться зірок шляхи – 
Очі, ви не свідомі Того,
хто у вас відбивається досі,
 віднімаючи з Себе й зірок
          незрівнянний свій блиск.
Отже, знати ще менше,
               а вірити – більше.
Неквапливо змикати повіки на світ,
котрий сповнений туг і здригань,
потім поглядом відштовхнути
         приплив зоряних берегів,
що над ними зависає день.
Близький Боже,
       зміни позамикані очі
у широко вікриті на світ,
слабкий порух душі, 
що тремтить у щілинах троянд,
міцним вітром добра оточи.

В одному погляді

У погляді дитячому одному,
спрямованому на сумирную Облатку,
зустрівся я з Отцем нашим Небесним,
котрий дивився з непомірною любов’ю.

Перед глибинню цього погляду святого,
яким було охоплено усе,
тремтіли мої очі,
як квітка, що відкрилася на світ.

Син мовив: Здійснюється нині
бажання вічне нашої любові,
коли людськії очі дивляться відкрито,
без страху перед правдою і світлом. 

О яскравосте! Створюючий погляд,
з якого неізміряно щедріше
новітнє створення себе являє світу,
нові світи з’являються у сховку.