Погляд

 

 Homo sapiens – людина мисляча.
Про що мислимо?

Багато думаю про просвітницьке призначення “Слова Просвіти”, про необхідність розширення діапазону важливої місії газети – вчити людей думати і брати персональну відповідальність за себе і за долю України.

Значна частина наших громадян якось не дуже охоче погоджується з тим, що доля власної країни передусім залежить від них самих. Далеко не всі усвідомлюють, що головне джерело наших успіхів і невдач – власна голова.

Бо наше буття залежить від того, що люди мають у голові, про що, коли і як саме думають. Не може бути життя багатим і щасливим, якщо люди у цій країні мають проблеми з мисленням.

Вже мабуть всі погодились із тим, що думка – це субстанція матеріальна. Думкою можна будувати і руйнувати, збуджувати енергію і гасити її, думка може бути ліками і отрутою.

Тоді про що думають, які проблеми розглядають і вирішують люди у розвинутих комфортних країнах (причому, переважно не бентежачись про хліб насущний), куди й до чого вони сягають думкою?

Якщо навіть не всі читачі нашої газети достатньо орієнтуються у тому що відбувається у розвинених країнах Заходу, то в кожному разі здатні порівняти загальні показники рівня життя: курс валют, робота-безробіття, заробітна платня, технічне оснащення і новітні технології, безпека, інфраструктура і організація побуту, можливості творчої самореалізації, тощо. 

Натомість мало хто задається питанням: Звідки розвинуті країни беруть засоби розвитку? Яким чином, у якому ментальному полі відбуваються пошуки напрямків подальшого добробуту?

Відповідь на це запитання безпосередньо стосується нас. Адже ми усвідомили наш цивілізаційний вибір й стали на дорогу, що її вже пройшли розвинені країни, котрі нині надають нам всебічну допомогу.

Тому пропоную читачам незвичний текст (і, деякою мірою, тест) Романа Нахта, мого доброго знайомого, людини-енциклопедії, автора кількох книжок з проблем культури (зокрема культури Всесвіту), лікаря з новітніх нетрадиційних методів оздоровлення, видатного дослідника і викладача, знавця голопатії.

Його ім’я добре відоме в США, Ізраїлі, Німеччині та в інших країнах, де йому довелося жити й працювати. Мешкаючи у Польщі, де на його цікаві виступи збираються тисячі слухачів і глядачів, він давно став громадянином Світу, на закономірностях якого добре знається. Знається, бо мав можливості обдумувати проблеми демократії, сидячи у в’язницях кількох країн...

Ідеї пана Романа мають новаторський характер, часом навіть шокують, але вони завжди творчі й збуджують в людях перспективні думки, до яких подекуди ще треба дорости.

Особливо, якщо це стосується демократії – влади народу. Адже культура демократії, як певний формат організації життя суспільства, розвиваючись історичними циклами, починаючи від старозавітних патріархальних і кланових форм до імперських, породила знамените Римське Право, яке й на сьогодні є взірцем основ юриспруденції.

Потім на Заході з’явились монархії, які набули вдосконалення як конституційні. Недорозвиток конституційної складової у деяких із них (зокрема, спроби збереження залишків патріархальності, монархії та феодалізму) призвела до анархії і побудови тоталітаризму в його німецько-фашистській і російсько-більшовицькій формах, які у правовому відношенні практично нічим принципово не відрізнялися одна від одної.

Нині відбувається черговий цикл розвитку держав, коли водночас на мапі бачимо широкий асортимент типів культур демократії: ліберальна, олігархічна, тоталітарна, монархічна, кланова, конфесійна, тощо. Кожна з них по-своєму дає (і обмежує) свободу людини, її право на життя.

Але, попри всі обмеження, лише по-справжньому вільні (й водночас творчі!) люди можуть побудувати майбутнє. Зокрема у публікації Романа Нахта, що тут пропонуємо читачам, розглядається проблема свободи людини з позицій органічного права на життя, з поглядом у перспективу.

На перший погляд, може здаватися, що йдеться про якусь нову форму анархії – роблю що хочу, а держава мене не обходить. Проте насправді тут бачимо пропозицію на перехід до досконалішої системи організації життя, в якому робиться наступний крок від місцевого самоврядування на рівні громади (в Україні до цього щойно мають приступити) до індивідуальної творчої відповідальності на рівні свідомості окремої особи.

Причому автор (подекуди різкий, безкомпромісний і емоційний у визначеннях) не боїться стверджувати, що в багатьох розвинутих країнах, які прийнято називати демократичними, відбуваються процеси, що звужують реальні права людини.

Тим не менше, у кожній країні залишається незмінним основне правило демократії: Всі позитивні вдосконалення в інтересах суспільства владна верхівка завжди робить лише на вимогу і під тиском громадян.

Тому громадяни розвинутих країн не вдовольняються досягнутим і надалі продовжують шукати нові форми вимог до влади на підставі органічного права людини.

Ми часом багато розводимося про духовність, але досі залишаємося у тенетах матеріального мислення. Роман Нахт повертає нас до першоджерел, до системного уявлення про нерозривний зв’язок між Вселенським Космічним Духом, душею людини, Творцем, Його Правом і правами людини.

Не з усіма твердженнями автора можемо погодитись.

Наприклад, мені важко сьогодні уявити людину безнаціональною. Бо поклик крові – це цілком конкретне генетичне поняття  і, в суті своїй, багато що визначає у ментальності (способі мислення), а отже й поведінці людини.

Також не кожному і не просто нині погодитись з твердженням Р. Нахта, що громадянин “не повинен чинити зла, навіть якщо захищається від демонічної системи влади”.

Натомість підтримую образне визначення автора, що багато хто на постсовєцьких теренах досі живе у стані ментального гіпнозу, не намагається вийти за межі архаїчних, міфічних і фальшивих переконань.

Непросто нам нині, під час війни, піднятися на рівень планетарного і космічного мислення, коли здатність випромінювати і відбивати Світло Божої Любові стає не менш важливим ніж шанобливе (дієве!) ставлення до власної  національної культури.

 Отож, куди й до чого нині сягають думкою прогресивні інтелектуали у розвинених країнах, зокрема у Польщі? А вони, живучи в умовах безпеки та побутового і громадянського комфорту, йдуть думкою і чином далі – шукають і створюють нові можливості обмеження прав держави на втручання в їх особисті й громадянські права. Причому, – в інтересах подальшого розвитку держави, яка на цих громадянських правах постійно будується, відновлюється і вдосконалюється.

На це треба зважати, якщо хочемо йти шляхом демократизації і розвитку громадянського суспільства в Україні. У кожному разі, для українського читача ця стаття може бути прикладом мислення, що є характерним для розвинених, відповідальних, освічених людей на Заході.

Євген ҐОЛИБАРД

 

FREEMAN  -  Вільна людина на Землі

Од юних літ я багато разів потрапляв у конфлікт з системою, внутрішньо відчуваючи, що щось тут не грає, щось тут не в порядку.

Мій конфлікт із системою я ніс у собі крізь комуністичну Польську Народну Республіку і некомуністичну Федеративну Республіку Німеччини, крізь військову в’язницю сионістичного Ізраїля і в’язницю органів безпеки ШТАЗІ (варіант КГБ) у так званій Німецькій Демократичній Республіці, крізь країну вільних людей – the land of free –  США.

І скрізь мені намагались втовкмачити, що я непокірний, соціально небезпечний, що не визнаю відомих на землі авторитетів... А я відчував, що власне так, не плазуючи перед так званими авторитетами, має жити насправді вільна людина. Бо інакше ті “авторитети” використовуватимуть людину як раба.

А раб, за шматок хліба з маслом, дах над головою та інші “нагороди”, що їх нам пропонує цей дегенеративний світ, залишатиметься лояльним до злочинної влади і навіть засуджуватиме своїх близьких. Бо так було досі й подекуди залишається сьогодні.

І ось я дожив нинішніх часів і бачу, що мої молитви було почуто, що змінюється matrix навколо нас, бо люди пробуджуються зі сну, як досі спляча царівна. Під час моїх лекцій у США, Австрії, Ізраїлі і в Польщі постійно повторюю, що кожен з нас є вільною, Божою, космічною істотою і не повинен чинити зла, навіть якщо захищається від демонічної системи влади, для якої нині надходить кінець.

Глобальне ошуканство, всесвітня брехня виходить на поверхню, стає очевидною. Астральні істоти, котрим служать таємні товариства і ордени, що контролюють світські уряди і банки, вже не можуть утримати віжки у своїх злочинним руках.

Науковці відомої CERN у Швейцарії (Європейської Організації Ядерних Досліджень)  у поспіху працюють над відкриттям часо-просторового порталу, такого собі “вікна у вічність”, через яке деякі “сильні світу цього” мають намір втекти в інший вимір від гніву понад семи мільярдів (7 000 000 000) невільників, що нині пробуджуються до свободи зі сну рабства.

Водночас на світ з’являються щоденні подарунки з глибин вимірів Світла – дивовижні діти з надзвичайно розвинутою свідомістю – добрі духи, котрі беруть планету Земля у володіння.

Вже ніщо і ніхто не затримає цього процесу відновлення: ані ядерні бомби, ані отруєні ґрунти, ані пестициди з гербіцидами, ані отруєна хімікаліями вода, ані отруєне паладієм і цезієм повітря, ані смуги алюмінію і сірки, що стають на шляху сонячних променів, ані ГМО, що мають на меті деформувати наш генетичний код і створити межу між душею і совістю, ані віруси і бактерії, що їх нам періодично підсовують адепти зла, ані увесь той ментальний ідіотизм з комп’ютерними забавами, що має на меті заблокувати в нас радісне протікання Вільної Божої Енергії... (на цьому закінчую цей перелік, який можна продовжувати).

Попри всі ці та інші спроби демонів, їм не вдалося.  Живемо!

Тисячі людей на всьому світі, переважно в англомовних країнах і в Німеччині, відмовилися від дотепер обов’язкової системи “права”. Ці люди збудилися до життя на волі, свідомо спротивилися всім проявам несправедливості, повстали проти панування бездушних банків, проти фінансової підтримки війн та постачання зброї екстремістам і терористам за рахунок платників податків.

Ці вільні люди створили інтернет-сторінку, на якій пояснюють, як  необхідно крок за кроком виходити з диявольської системи: www.exodus200.wordpress.com  На home page можна переглянути короткі фільми, в яких пояснюється ким ми насправді є, причому не лише з духовної точки зору, а й з юридичної. Саме цього мені завжди бракувало.

Не йдеться тут про ще одну криваву революцію, яку сили темряви використовують з метою гальмування процесу пробудження людства з летаргічного сну, що триває тисячі років. Йдеться про свідомий вихід з ментальної в’язниці й вступ у вимір космічної свободи, що давно чекає на нас.

Якою є сутність і які є фундаменти цього процесу?

В момент народження отримуємо документ, що називається у нас в Польщі Метрикою Народження (Birth Certificate). Цей документ є власністю держави. Натомість край/країна не є державою. Країна – це рідна земля і люди, котрі живуть на своїй землі. Держава є штучним, ментальним твором.

Новонароджений “підмет” (суб’єкт) є вільною, незалежною, суверенною, космічною істотою, створеною за образом і подобою Творця (як це представляє Святе Письмо), а отже може бути вільний навіть від таких понять, як національність, конфесійність, державність...

Ці поняття нав’язують вільній особі потім під час виховання. І це саме те, що трапилося кожному з нас після прибуття на планету Земля, у цей занепалий, грішний вимір. Вмовлено нам, що тут нас зобов’язує прецедентне право (common law).   http://pl.wikipedia.org/wiki/Common_law

І з того моменту нас занурено у стан глибокого гіпнозу! Так звані “судді” (А судді хто?!) виносять вердикти на засадах так званої правової фікції  (legal fiction). http://pl.wikipedia.org/wiki/Fikcja_prawna  Це не має нічого спільного, наприклад, з демократією.

Йдеться виключно про те, про що знає кожен юрист – про правову фікцію,  що була створена людьми (не Богом) з метою поневолення нас всіх. Це фіктивна, гіпнотична програма, створена без нашого відома і згоди, програма, яку ми відтоді повинні підтримувати і якої зобов’язані дотримуватись. Таке надано нам право і обов’язок.  У цьому нас переконували наші очільники, батьки і вчителі. Це є факт дотеперішнього поневолення.

Тому нині є сенс переглянути кілька коротких фільмів, опублікованих на YT (Ютубі) громадянами, котрі вже практикують свою свободу і незалежність. Перший фільм – це розмова вільної людини з суддею, яка звикла до свого високого, безсумнівного авторитету в сфері фікції. Другий – з поліцією в США. Поліцейські затримують осіб, котрі вийшли з системи обліку і зняли номерні знаки зі своїх автівок, що становлять їх приватну власність. Мають на це право, як вільні людські істоти!

Якось у Великій Британії арештовано чоловіка, котрий зняв номерний знак, але через добу був відпущений й надалі їздить без реєстраційного знаку, бо не повинен демонструвати фіктивного права фіктивної країни/королівства  цього світу (у даному випадку – Об’єднаного Королівства Британії і Північної Ірландії).

Ця гіпнотична програма добігає кінця. І це є добра новина! Вже й поліцейські – наші брати починають розуміти, що воно означає – вільна людина. На YT є відео, в якому бачимо, як поліцейський у Шотландії питає водія, котрий відмовляється показати особисте посвідчення і посвідчення водія, чи водій, часом, є вільною людиною (Freeman).

На іншому відео бачимо, як вільна людина залишає судове засідання, а шеріф не арештовує цю особу, бо вона вільна.

https://www.youtube.com/watch?v=m839K97KJ5Q

https://www.youtube.com/watch?v=-oQpoYa0Jos

Чи вам відомо, що уряд Англії, у кожному випадку народження нового громадянина, отримує в банку кредит на солідну суму фунтів стерлінгів? Її Королівська Милість ухвалює друкувати гроші у своє розпорядження; гроші, до друку яких не мають доступу її піддані, тобто громадяни так званої Великої Британії.

Чи ви коли-небудь замислювалися над тим, чому нам, звичайним підданим не дозволяється друкувати так звані платіжні засоби? Фіктивні правознавці, котрі мають право друкувати ноти банкові (банкноти), назвали фальшуванням будь-які інші спроби видрукувати гроші.

Тому в Англії створено організацію Get Out Of Debt Free. До неї увійшли люди, котрі припинили сплачувати за газ, що постачається до їх будинків, причому, на законних підставах, під гаслом: Правники всіх країн, єднаймося! Ваші діти будуть пишатися вами!

Ще раз хочу наголосити: наше майбутнє – це не революція і мордування ближніх, котрі на разі ще живуть у стані гіпнозу, а тільки свідоме і відповідальне використання права.

Роман НАХТ, вільна людина.

Катовиці, Польща

 





[Kto MY jesteśmy? / Хто МИ такі?] [Szukajcie – znajdziecie / Шукайте – знайдете] [Schemat strony internetowej / Схема Інтернет–сторінки][Log In]
2017 © Wszelkie prawa zastrzeżone - Eugeniusz Gołybard