Точка зору

 

Сумнівне свято в річницю великої агресії

 Так, дійсно, 17 вересня увійшов в історію, як день великої жорстокості, великої брехні й великого державного тероризму.

 Саме у цей день 72 роки тому, в сумнозвісному 1939-му, згідно із домовленістю між Сталіним і Гітлером, на виконання відомого договору Молотова–Ріббентропа, СССР усією своєю військовою потугою напав на суверенну Польщу і окупував майже половину її території.

Через три тижні після початку цієї агресії Червона Армія, наступаючи зі сходу, зблизилась із військами німецького Вермахту у середній течії Вісли в районі міста Пулави із гітлерівцями, що наступали з заходу.

Радісне святкування спільного успіху в злочинній справі ліквідації Польської держави завершилось військовим парадом у Бресті за участю командування німецько-фашистських і совєцько-комуністичних військ, а також спільним урочистим застіллям, де не бракувало хвалебних тостів за Сталіна і Гітлера з відповідними побажаннями.  

Од того моменту працівники НКВД СССР розпочали на захопленій  території широкомасштабні репресії проти польських громадян, близько 400 тисяч яких було примусово вивезено до Сибіру і Казахстану, а близько 30 тисяч осіб таємно розстріляно у квітні 1940 року в Катині, Осташкові, Мєдноє, у Биковні біля Києва та інших місцях масових розстрілів.

Були розстріляні, головним чином, офіцери і державні службовці, котрі навіть не вважалися військовополоненими, а лише інтернованими, позаяк згідно з наказом польського командування, добровільно склали зброю перед приходом Червоної Армії, сподіваючись на міжнародну конвенцію і статус тимчасово затриманих.

Нахабна совєцька пропаганда поклала відповідальність за вчинений нею злочин на німців і трималася цієї брехні аж до весни 1989 року, коли М. Горбачов передав В. Ярузельському перші списки польських офіцерів, розстріляних у Катині біля Смоленська.

Тому події 17 вересня 1939 року вся світова спільнота вважає першим у сучасній історії фактом державного тероризму, початком широкомасштабної акції геноциду проти польського народу.

 Цілком очевидно, що за всіма законами брехливої комуністичної пропаганди, правду про цей день треба було якось сховати (і досі намагаються сховати!) під якимись іншими подіями, укрити спомин про безпрецедентний злочин під нашаруваннями штучних торжеств.

А як у цьому контексті розуміти святкові заходи 17 вересня 2011 року з нагоди 70-ої річниці початку партизанського руху? Тим паче, що ці заходи були організовані по всій Україні, та ще й «освячені» виступом Президента України, який звернувся до ветеранів…

Чи хтось ще живий з тих, кого за рішенням ЦК ВКП(б) залишали у 1941 р. на окупованій німцями території для ведення підривної і диверсійної роботи в тилу ворога?  Ворога, який ще два роки тому офіційно вважався другом і братом…

«Гра на ветеранах» – одна з улюблених ідеологічно-пропагандистських розваг сучасних владних і привладних брехунів.

Експлуатуючи ностальгійні спомини людей похилого віку про часи їх молодості, вони відволікають увагу від проблем сьогодення.

Євген ҐОЛИБАРД





[Kto MY jesteśmy? / Хто МИ такі?] [Szukajcie – znajdziecie / Шукайте – знайдете] [Schemat strony internetowej / Схема Інтернет–сторінки][Log In]
2017 © Wszelkie prawa zastrzeżone - Eugeniusz Gołybard